нервовий

-а, -е.

1) Прикм. до нерв 1).

••

Нерво́ва систе́ма — морфологічна і функціональна сукупність спеціалізованих утворень тварин і людини, які об'єднують діяльність органів та систем організму і служать для сприйняття діючих подразників.

Нерво́ва ткани́на — основна тканина нервової системи, що складається з нейронів і нейроглії.

Нерво́вий і́мпульс — хвиля збудження, яка поширюється по нервовому волокну; забезпечує передачу інформації від рецепторів до нервових центрів і від них до виконуючих органів.

Нерво́вий центр — сукупність нервових клітин, які здійснюють регуляцію певної функції організму хребетних і деяких безхребетних тварин та людини й беруть участь у здійсненні рефлексу.

Нерво́ві воло́кна — відростки (аксони) нейронів разом з їхніми оболонками, що проводять нервові імпульси.

Нерво́ві закі́нчення — кінцеві утвори відростків нейронів.

Нерво́ві хворо́би — захворювання нервової системи.

2) Зв'язаний із збудженістю, роздратуванням нервів. || Який виражає, виявляє збудження, роздратування і т. ін.

3) Який виник від захворювання, розладу нервової системи; викликаний захворюванням нервів.

4) Який перебуває у стані підвищеної чутливості, збудження, хвилювання, роздратування.

5) Різкий, поривчастий, з раптовими швидкими ривками.

6) перен. Сповнений неспокою, турбот, хвилювання (про ситуацію, роботу і т. ін.).